Готфрiд Лейбнiц i створення диференцiального числення
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-7080820253-5Ключові слова:
диференцiальне числення, монадологiя, нескiнченно малi величини, Nova methodus, iсторiя математики, ЛейбнiцАнотація
У статтi розглядається внесок Готфрiда Вiльгельма Лейбнiца у створення диференцiального числення в контекстi його фiлософської системи. Дослiджено взаємозв’язок мiж метафiзичною концепцiєю монад та математичним поняттям нескiнченно малих величин. Проаналiзовано публiкацiю «Nova methodus pro maximis et minimis» 1684 року як першу друковану працю з диференцiального числення. Висвiтлено особливостi лейбнiцiвського пiдходу до математичного аналiзу, його нотацiю та методологiю. Розглянуто iсторичну суперечку щодо прiоритету винаходу числення мiж Лейбнiцем та Ньютоном. Показано вплив фiлософських iдей Лейбнiца на формування сучасного математичного аналiзу.
Посилання
- V. H. Bevz, History of Mathematics (Osnova, Kharkiv, 2006).
- O. I. Borodin, History of the Development of the Concept of Number and Numeral System (Radianska shkola, Kyiv, 1978).
- M. P. Leniuk and M. A. Mykhatskyi, Essays on the History of Mathematics Development in Ukraine (Prut, Chernivtsi, 2004).
- V. Yu. Nazarov, Elements of the History of Mathematics: Textbook for Students of Physics and Mathematics Faculties (NDPU, Nizhyn, 2002).
- M. V. Shmyhevskyi, Outstanding Mathematicians (Osnova, Kharkiv, 2004).
- T. Suntola, The short history of science–or the long path to the union of metaphysics and empiricism (CreateSpace USA, 2018).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Kateryna Fedorovska

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).

